Коли малюк у півтора року говорить лише кілька слів, батьки зазвичай починають рахувати: скільки слів уже є, скільки «має бути». Фахівці центру «Нейрон» пропонують подивитися на ситуацію ширше. Кількість слів важлива, але мовлення виростає з комунікації. А комунікацію можна помітити задовго до перших фраз.
Не лише «говорить чи не говорить»
Головне питання не в тому, скільки слів знає дитина, а в тому, як вона спілкується: як просить, як відмовляється, як показує щось цікаве і як розуміє, що їй кажуть дорослі. Дитина може знати мало слів, але активно спілкуватися жестами й поглядом. А може знати слова, але майже не використовувати їх, щоб звернутися до іншої людини.
Що варто спостерігати у віці від 1 до 2 років
- чи відгукується дитина на своє ім'я;
- чи звертається до дорослого, коли їй щось потрібно;
- чи дивиться на дорослого під час спілкування і чи переводить погляд з цікавого предмета на дорослого;
- чи використовує вказівний жест і чи показує дорослому цікаві предмети та події;
- чи вміє попросити й відмовитися: жестом, звуком, рухом голови або словом;
- чи з'являються звуконаслідування на кшталт «бі-бі», «няв», «бах», «ням»;
- чи розуміє прості прохання: «дай», «принеси», «йди сюди»;
- чи впізнає знайомих людей і предмети, чи повторює рухи дорослого;
- чи грається в прості ігри з дорослим і чи використовує іграшки за призначенням: катає машинку, годує ляльку, каже «алло» в телефон;
- чи помічає інших дітей, чи спостерігає за ними, чи повторює їхні дії.
Цей перелік не тест і не спосіб поставити діагноз. Це орієнтир, на що звернути увагу, щоб потім спокійно обговорити свої спостереження з фахівцем.
Жест, погляд і слово працюють разом
Якось один із батьків запитав фахівця центру: чи треба вчити дитину показувати пальцем, якщо вона й так дивиться в очі? Відповідь така: кожна форма спілкування вже є кроком уперед, але окремо вони часто не спрацьовують. Якщо дитина лише дивиться, дорослий може не зрозуміти, чого вона хоче. Якщо лише показує пальцем, але не шукає уваги дорослого, прохання можуть не помітити. Найзрозуміліша зв'язка: жест, погляд і слово (або картка, якщо слів поки немає). У центрі порівнюють комунікацію з мостом: що більше опор, то він міцніший.
При цьому на зоровому контакті силою не наполягають. У деяких дітей прямий погляд в очі викликає сенсорне перевантаження. Навіть погляд у бік обличчя дорослого вже вважається орієнтацією на партнера по спілкуванню.
Коли йти до фахівця
Логопед центру відповідає коротко: що раніше, то краще. Якщо у 3 роки дитина не використовує мовлення, щоб спілкуватися, це перший сигнал, що потрібна консультація. Якщо в 4 роки не виходять пізні звуки, це теж привід звернутися. Але чекати до трьох-чотирьох років не обов'язково. Часто батьки приходять, коли дитині вже 4-5 років і труднощі стали очевидними, хоча помітити їх можна було раніше.
Можна прийти й без явних проблем
Для найменших у центрі є курс «Мама і малюк». Він підходить не лише дітям, у яких уже є труднощі, а й для профілактики мовленнєвих проблем і підтримки раннього розвитку. Логопед для малюків, як кажуть у центрі, це не про «виправляти», а про те, щоб гратися, допомагати й підтримувати.
Якщо за переліком вище у вас з'явилися запитання, запишіться на первинну консультацію. Фахівці подивляться, які навички в дитини вже є, і підкажуть, що робити далі.
Джерела
- Чек-лист для 1–2 років: відгук на ім'я, жест, погляд, прохання, відмова, звуконаслідування, гра
- Чи треба вчити вказівного жесту, якщо є погляд: форми комунікації
- Коли звертатися до логопеда: «що раніше, то краще», орієнтири 3 і 4 роки
- Курс «Мама і малюк»: не чекати 4–5 років, підходить і для профілактики
- Логопед для малюків: гратися, допомагати, підтримувати, а не «виправляти»